Тоді в Чернівцях і довкола

Книга спогадів відомого австрійського письменника, журналіста, уродженця Чернівців Ґеорґа Дроздовського (1899–1987) – це портретний зліпок Чернівців і панорама Буковини початку ХХ століття та періоду між двома світовими війнами.

Цікаво й дотепно, з непідробним гумором, а часто з сумом за втраченим переповідає автор пам’ятні події, веселі бувалиці, неординарні міські історії, відтворює звичаї та обряди народностей, що проживали тут, змальовує стиль їхнього життя, їхні традиції та побут. Книга становить значний інтерес для істориків, етнологів, краєзнавців, усіх, хто прагне більше довідатись про недавнє минуле Буковинського краю.

Переклад з німецької, післямова та ґлосарій Петра Рихла.

Видано за підтримки Чернівецької міської ради в рамках програми підтримки книговидання імені бургомістра Антона Кохановського та Товариства Ґеорґа Дроздовського, Клаґенфурт, Австрія (Georg Drozdowski Gesellschaft Klagenfurt, Österreich). В оформленні обкладинки використано картину Оскара Ласке «Площа возз’єднання та ратуша» (1934, папір, акварель по літографії).

«Ґеорґ Дроздовський належить до тих, кого любовно називали «старими австрійцями». Він і справді був ним, австрійцем старого гарту, з усіма характерними прикметами біографії, виховання, манер, психології, ментальності. Ця характерність проявилася уже в його слов’янському прізвищі (пізніше він жартуватиме, що на Буковині поляки мали прізвища Зедльмаєр чи Фрідль, а німці – Турчинський або Дроздовський)» (Петро Рихло).

В 1984 р. побачила світ книга Ґеорґа Дроздовського під назвою «Тоді в Чернівцях і довкола: Спогади старого австрійця». Як видно вже із самого заголовка, це твір про Буковину, про те, якою вона запам’яталася письменникові очима серця. Автор намагається в ній «уберегти від забуття те, що через кілька років уже майже нікого не цікавитиме, стерте з пам’яті й поглинуте часом».

У передмові він зазначає, що «тут ідеться не про точні дати, не про кількість населення і площу обжитої території. Значно важливіше для мене показати співжиття, здруженість, в якій нам жилося, аж поки хвиля європейського варварства не накрила й цей маленький простір, що звався Буковиною.

Тут розповідається про те, як проживали пліч-о-пліч шість національностей, як вони справлялися зі своїми щоденними турботами, намагаючись бути Заходом на Сході, себто стояти під знаком культури, що була європейською» (Петро Рихло).