Зіронька Лаури

Якось вночі Лаура побачила зіроньку, яка падала з неба простісінько перед її будинком. Лаура підібрала зіроньку і принесла в свою кімнату. Проте наступного ранку зіроньки ніде не було…

Чарівна історія на ніч, яка вчить дітей, що часами потрібно розлучатися з речами, котрі дуже любиш.

• Уночі, коли майже всі уже сплять, у кімнаті Лаури ще горить світло. Дівчинка не може заснути і, як завжди, дивиться крізь вікно на зоряне небо.
• Вона вже довгенько сидить біля вікна, і раптом бачить, як на тротуар поблизу їхнього будинку падає зірочка!
• Лаура швиденько взувається та вибігає на вулицю.
• Так і є — це не сон: на тротуарі справді лежить маленька зіронька.
• Лаура обережно її піднімає та несе у свою кімнату.
• Від удару об тверду поверхню зіронька трішечки надщербилася. Добре, що в Лаури завжди під рукою аптечка, а в ній — лейкопластир. Ним дівчинка і приклеїть зіроньці відламаний шматочок.
• Лаура задоволено вкладається у своє тепле ліжечко.
• Їй досі не віриться, що поряд, на подушці, лежить справжнісінька зіронька.
• Щаслива, дівчинка солодко засинає.
• Прокинувшись уранці, Лаура найперше зиркає на подушку. Ой лишенько, зіроньки там нема! Дівчинка шукає повсюди, але марно. Невже це все їй наснилося?..»