Пригоди ведмежати Падінгтона

Коли понад 50 років тому англійський письменник Майкл Бонд написав свою першу книгу про ведмежатка Падінгтона, він навіть і гадки не мав, що пригодами його героя захоплюватимуться діти в усьому світі, книжки видаватимуть багатомільйонними накладами, а його самого вважатимуть класиком світової дитячої літератури.

Згодом історії про ведмежа Падінгтона були перекладені на 31 мову, а тепер він нарешті заговорив українською! Чому ж так популярні ці книжки серед дітлахів різних країн? Чому все нові й нові покоління маленьких читачів у захваті від витівок маленького ведмедика? Мабуть тому, що Падінгтон ні на кого не схожий. Чи хтось коли-небудь чув про ведмедів, які ходять на ринок за харчами? Ні, тому що ведмедик Падінгтон один такий.

Хазяйновитість ведмежатка не йде в жодне порівняння з його головним талантом — устрявати в найрізноманітніші халепи. Падінгтона не назвеш шибеником, адже він, хоч і маленький, але доволі серйозний англійський джентльмен. І все ж таки з ним повсякчас щось трапляється. Як не дивно, закінчується все напрочуд добре.

Наприкінці чергової своєї пригоди Падінгтон знаходить нових шанувальників і, звичайно, залишається загальним улюбленцем родини Браунів. Чому? Звісно тому, що ведмеді завжди падають на всі чотири лапи.