Листи Різдвяного Діда

Хто зміг би краще?

Ми звикли, що Джон Толкін – автор «Володаря перснів» та «Хоббіта». Фанати і знавці пригадають від сили ще дві-три назви: наприклад, «Сильмариліон», «Діти Гуріна», «Легенда про Сіґурда і Ґудрун». Метр написав небагато – і, в тому числі через це, його твори настільки зна́чимі для культурного спадку. А також цінні для читачів.

Кажучи відверто, до виходу книги «Листи Різдвяного Діда» у видавництві «Астролябія», майже ніхто в Україні не знав про існування в бібліографії письменника цієї "епістолярної збірки". Тому її поява у нас викликала чималий резонанс: кращого подарунку до зимових свят від українських видавництв годі було й чекати!

Якому письменнику ви б довірили впливати на виховання своєї дитини? Глянемо правді у вічі: більш достойної кандидатури, ніж добрий казкар Толкін, не існує. І раз він таки написав дитячу "новорічну книгу", цим подарунком долі гріх не скористатися: купити «Листи Різдвяного Діда» на GRENKA.ua – справа кількох секунд. А задоволення від читання і розглядання авторських (!) ілюстрацій – на все життя.

Кожного святвечора, протягом 20 років…

«Листи… » Толкіна – це дитяча книга, яка писалась два десятиліття.

Чому настільки проста й геніальна ідея – писати листи власним дітям – спадає на думку небагатьом батькам? Можливо тому, що подібна відданість і послідовність дана не кожному. Ймовірно й інше: надзвичайна батьківська любов, така, що змушує людину протягом 20 років розповідати про одних і тих же персонажів – рідкісне явище.

Діти письменника виросли, але продовжували отримувати послання від "бородатого адресанта" з розповідями про те, як минув його рік і що він надумав робити у різдвяний вечір. Інколи до листів дідуся додавалися приписки від Білого ведмедя – бешкетуна, який то завдає оповідачу збитків, то допомагає йому пакувати подарунки для дітлахів. Їх дружба, співпраця, специфічний "робочий процес" і пригоди за полярним колом спершу просто тішать маленького читача, а під кінець книги відкривають шлях в доросле життя.

Пригоди, халепи, сміх

Крім товариша-ведмедя, до оповідача інколи приєднується ельф Ілберет (до речі, знайоме ім’я: воно згадувалося в кількох піснях, які співали ельфи Елронда у «Володарі перснів»). Його зауваження роблять історію ще більш казковою, додають чарів і гумору.

Північний Полюс – дивовижний край, в якому відбувається… не так уже й багато всякого. Однак, коли щось таки стається, про це миттєво дізнаються всі його жителі – і охоче беруть участь в новій халепі! Одного разу оленяча упряжка вирвалася із загону й розметала новорічні подарунки по усьому двору; Ведмідь розвалив хатку Різдвяного Діда, бо захотів вилізти вище за усіх на полярний шпиль і впав з нього додолу.

Іншим разом місяць розколовся на четвертинки й через це Місячанин не втримався у своєму домі і звалився на Землю. А чого варта історія про те, як під хатинкою Діда завелися гобліни!

Останній лист Толкіна датований 1943 роком. В кінці міститься задумлива усмішка "наостанок": «я завжди буду з вами», - каже старий Толкін своїм дітям. Письменник хотів, щоб вони через все життя пронесли віру в чари й інколи згадували про Різдвяного Діда і кумедного Білого Ведмедя. Можливо, ваші діти переймуть цей звичай і теж писатимуть листи свої власним потомкам, вашим внукам… В кожному разі, ця книга – чудовий "подарунок під ялинку".